Мабуть буде трішки хаотично, але нічого. Не було мене тут 7 днів і після цього допису не буде мене чергових 30, або взагалі.
А чого мене не було? Бо генетично запрограмований на доноси нео-більшовик К. з Вроцлава побідкався своїм землякам з Петербугра, які так його пошкодували, що за вираз з трьох літер «ПНХ» заблокували мене на тиждень. Ви бачите якусь різницю між Ф(с)Б-талібоцензорами (вибачте: модераторами) і тролами з Ольгіна? Я не бачу. Напевне вони працюють на пів ставки для ФСБ, а інше пів – для Ф(с)Б без «с» усередині. А фсб-укові каґебисти – зазвичай (с)рускієчєлав’єкі – дуже люблять і підтримують своїх ментальних однодумців – нео-більшовиків з України, які далі гнуть теревені про (с)русскощелепність українців. А чого той «К» нібито з Вроцлава? Ну, не знаю. Мабуть його д’єду так сподобалося стирати з лиця землі славне місто хвали П’ястів та німецької архітектурної краси Wrocław/Breslau, а згодом поширювати серед німок сифіліс та трипер, що запрагнув лишитися на Ніжному Шльонську і до 1993 року жив у Легниці, потім торгував спиртом, народив батька К., а згаданий батько завдав Польщі велике щастя і К. з’явився на світі.
Звідки взявся К.? По черзі …
Тиждень тому мене ледь не знудило, коли почув на варшавській Старівці шансончик. Я покликав поліцію, іспалнітєля сав’єцкава музикальнава іскуства скрутили і я вернувся додому. І написав пост, тут на Ф(с)Б. Вигулькнули якісь коменти, розгорнулася дискусія і раптом … раптом рознісся огидний і нудотливий сопух тарабарщини. Я в паніці затулив носа і глянув на сторінку. ДІЙСНО! (С)русскійчєлав’єк К. видав. Я не читаю висерів тарабарщиною, тому дав йому знати, аби він збагнув, що ніхто його до розмови не запрошував і було би найкраще, якщо він би собі пішов до чортика. Але нахаба К. не мав найменшого бажання покинути дискусію, в якій йому було не місце, запустив перекладач Google на польську (чого мав би її знати у Вроцлаві, якщо він сам – нео-червоноармієць) і щось мені там ламаною польською накатав. Я йому чемно дав зрозуміти, що «ідіть собі до бісика», а він знову (мабуть перекладач Google не дав раду) вистрибнув як Пилип з конопель зі смердючою тарабарщиною. То я йому відказав «ПНХ» і він, весь у шмарклях, побіг до своїх (с)русскіхчєлав’єків – каґебистів і вони свояка пожаліли. А чого (мабуть чим) мені смердить тарабарщина? Це солодкуватий запах крові вбитих українських солдатів. Це їдкий трупний сморід їх мертвих тіл. Тарабарщина не лише смердить, вона теж видає звуки. Наприклад гуркіт розбомбленого на Донеччині будинку. Крик поранених. Тарабарщину теж можна побачити. В образі жаху, розпачу людей, які в тапках тікали з Луганська і заспокоїлися лише в Івано-Франківську. А чого К. виявився стукачем? Гени … (С)русскієчєлав’єкі України завжди такими були. Уявіть собі таку ситуацію. Київ, 1937 рік. На вечірку київської інтелігенції не запрошують жлоба з села під Черніговом, зате він більшовик. Він п’яний, немитий, небритий, наче вепр нескребений, вривається до квартири. Там дебошує, ригає, дівок обмацує. Учасники вечірки задубіли, але один хоробрий схоплює його за брудне дрантя і викидає мов свиню з хати. «Абіжений» селюк валить прямо до КДБ. «Р’єб’ята! Памагітє атамстіть». І р’єб’ята памаґают. Фсьє пад ст’єнку! Нє будут нас абіжать! І немає вже кількох українських митців, письменників, поетів. Так було в часах сталінського терору. Хто міг би про це не знати?
Тут було те саме. Нео-більшовик К. почав нити, бідкатися фсб-уковим каґебистам і добідкався. Бо як вони мали би його, свояка, (с)русскавач’єлав’єка не пажал’єть.
Згодом хтось мені писав, що мабуть я жорстокий, бо К. ваєвал. Ваєвал щоправда 2014 року, але ваєвал.
Хлопці … Призупинімось. Нині 2021 рік, майже 2022. К. далі гне все цією своєю тарабарщиною. А коли його посилаєш, то чуєш, що він в’єтеран, ваєвал. Але то шо? Нині 2021, а торік ще не було України і він не мав як вивчити українську мову??? То шо? Він д’єд 1920 року народження, уродженець Луганщини? Коли він ваєвал? У 2014 році? Майже 8 років тому? І він не зміг вивчити українську мову за вісім років? Міг, не хотів. Бо це (с)русскійч’єлав’єк. Дозвольте запитати: за яку Україну він ваєвал? За Україну без української мови? Мабуть так. Так уже було.
За Україну в складі СРСР без української мови воювали всі червоноармійці, населения з простору званого Украиной. Вусскощелепні ґражданє УРСР воювали теж з українцями. Тож не інопланетяни добили УНР, а власне жителі України. Тож вусскощелепні визволяли волинян і галичан з-під панського гніту. Але крапку вони не поставили в 1939, а довели до того, що з теренів Волині та Галичини зникло 20% населення, бо так вусскощелепні з Великої України боролися з буржуазією, націоналізмом, греко-католицькою церквою, взагалі з українською інтелігенцією, яка хотіла України української, а не більшовицької чи радянської. Я, хоч поляк, більше схильний поважати та звеличувати солдатів СС «Галичина» та «Нахтігель», бо вони дійсно хотіли української України, а не державоподібного утворення з червоними задолизами і катами української нації.
Не смішить уже казочками про вусскощелепних вояків. Бо вони завше боролися ПРОТИ України. А якщо навіть у 2014 року не були проти неї, то їхня мова спілкування є антиукраїнською. І було вже 8 років на те, щоб опанувати мову країни, за яку боролися і покинути ворожу тарабарщину. А якщо вони не хочуть, то вони такі самі (с)русскієчєлав’єкі як північносусідська шушваль. І крапка.
O autorze