Monthly Archive Sierpień 2019

Autor:Przemysław Lis Markiewicz

Я НЕ БУДУ ПОЛІТКОРЕКТНИМ І НЕ БУДУ МОВЧАТИ

Я НЕ БУДУ ПОЛІТКОРЕКТНИМ І НЕ БУДУ МОВЧАТИ

Справи з громадянами України в Велокопольщі виглядають так:

  1. Коли підходиш у суді до зали судових засідань, в якій розглядають кримінальні справи і читаєш, до кого вони стосуються, 30% стосується до громадян України (впізнаю на основі транскрипції прізвищ), хоча у Польщі громадян України не 30%, а 3%,
  2. Присяжні перекладачі української мови масово відмовляються від участі у слідчих діях (зазвичай допитах, затриманнях) з громадянами України, бо ті громадяни не знають української мови, а присяжний перекладач, навіть коли знає російську, то перекладати з російської не може, я це знаю з розмов з ними,
  3. Присяжні перекладачі української мови, кликані до кримінального суду, щоразу питають, чи обвинувачений дійсно володіє українською, вони просять їх не кликати, я це знаю з розмов з ними,
  4. Суди та прокуратури масово починають залучати перекладачів російської для громадян України, судді під час судових засідань сердяться на тих громадян України, які не хочуть перекладу на російську, знаю з особистого досвіду,
  5. Жодному з моїх клієнтів – українців, в адміністративній справі, документів на російську не перекладали,
  6. Жодного разу на цивільну справу, в якій я брав участь, для свідків-українців чи позивача/відповідача – перекладача російської не кликали, завжди переклад був на українську,
  7. Жодного разу, коли справа була кримінальна і я брав у ній участь, суд не покликав перекладача української мови, завжди кличе російської.

Це мій щоденний досвід роботи адвоката.

Для поліціантів, прокурорів, працівників та суддів з відділів з кримінальних питань у судах – мовою громядан України є російська. Так вони звилки.

Для чиновників, працівників та суддів з відділів з цивільних, трудових питань у судах – мовою громядан України є українська. Так вони звилки.

Що це все означає? Як не крути, 99% громадян України, які коять злочини в Польщі, це люди російськомовні, хоча серед мігрантів з України – їх 30%. Я маю, з-поміж громадян України – лише українськомовних клієнтів. Ну, мабуть 99%. З кримінальних справ з ними маю дві: наївні, миролюбні українці, втягнені в афери. Хто їх втягнув? Російськомовні. Маю ще дві кримінальні справи про шахрайство, але там я виступаю від імені потерпілих українців, як допоміжний обвинувач. В одному випадку українців обманули російськомовні громадяни України, в іншому – поляк.

Autor:Przemysław Lis Markiewicz

CИРОТИ ПІСЛЯ СРСР – BYE, BYE!

Так, я повторю. Уважаю всіх сиріт після СРСР та Російської імперії найбільшою загрозою для польської нацбезпеки. Більшою за мусульманських біженців. Це п’ята колона Кремля, ми таких людей в Польщі здихалися, а вони до нас валять увесь час.

Для таких „Виталиев”, „Викторов” чи „Александр” такі слова як „Голодомор”, „Розстріляне відродження”, „Сталінські репресії”, „лінгвоцид, мововбивство” то порожні звуки. Тобто для них порожніми звуками будуть теж „Пілсудський”, „Падеревський”, „Великопольське повстання”, „Катинь”. Я їх у Польщі не хочу. Люди, які запекло, завзято відстоюють право на викорситання російської мови (а не української чи білоруської), які невтомимо російською мовою повторюють, що питання мови (чи української в Україні, чи білоруської в Білорусі) розколює суспілсьво (какое должно быть ОБЩЕСТВОМ) – вони становлять небезпеку для Польщі!

Цей пост уже видалений адміністратором. Але я в цій дискусії не лише ЭКЗЕМПЛЯР, я ще „адвокат” (у лапках), адвокатишка.

Мабуть.

Але хочу, дорогі учасники групи, аби ви знали.

Цей адвокатишка витягнув сьогодні з польського СІЗО українку з західної України, яку втягнули а фінансову махінацію власне такі російськомовні хлопці. Зі сходу України. А моїм колегам – полякам – не вдалося. А я завзявся. Бігав між судом та прокуратурою, збирав докази, витягав в Україні через і друзів цієї жінки і через своїх знайомих різні відомості про справжніх злочинців, добився звільнення і ще сьогодні вилазив зі шкіри, аби гроші на заставу потрапили якнайшвидше до суду, аби жінка сьогодні вийшла. І вийшла. Хоча не мусив, забрав з СІЗО (в іншому місті), завіз до Познані і відправив до Варшави.

Бо я завзявся, що я доведу прокурору, що не всі громадяни України – аферисти. І я довів, що наївну українськомовну жіночку підвели малороси. З Криму, з Сум та Харкова.

І можете, малороси, тріснути зі злості.

Autor:Przemysław Lis Markiewicz

ЗЕЛЕНСЬКОГО В ПОЛЬЩІ МАБУТЬ БИ ГРОХНУЛИ. ТОБТО Я ЗНОВУ ВСТРОМИВ КИЙОК У МУРАШНИК …

Учора запровадив нові правила вступу до моєї групи для українців з безкоштовними юридичними консультаціями. Поставив питання, чи претендент в учасники підтримує Зеленського як президента України і партію Слугу народу. Звісно, що прихильників не допускаю та блокую. І спалахнула там сьогодні цілком зайва і дурна дискусія. Усіляки малороси та ЗЕко-манда, що в групі завелася почала мені розпускати свої нюні про дискримінацю, бо я не хочу виборців ЗЕ. Звісно, що не хочу. Я створив ту групу і я вирішую, для кого вона. Якби обурена ЗЕко-манда читала раніше мої дописи, в яких я тлумачу, кого я люблю, а кого – ні, не було би шмарклів.
ЗЕко-манда здивована, що я їй не хочу допомагати безкоштовно і взагалі її не хочу.
А все так просто.
Майже 20 років тому я познайомився з чудовими українцями з Галичини. Для них я вивчив українську мову. Завдяки ним я полюбив Україну та українців. Однак, на жаль, швидко зрозумів, що не вся Україна така як Галичина. Я зіткнувся з русским миром, ватою, совком, сиротами після радянщини і швидко збагнув, що я їх не можу стерпіти. Вони ще гірші ніж громадяни Російської федерації, бо ті то мають ще якусь національну свідомість. Виявилося, що половина громадян України то такий самий ворог Польщі як прихильники Путіна. 
Я сильно хочу, аби якнайбільше справжніх українців сюди приїхало і оселилося. Але це ще не все. Я хочу, аби ті люди визнали Польщу своєю другою батьківщиною і полюбили її. Я хочу, аби вони залишилися гордими українцями, але щоб були водночас лояльними громадянами і любили Польщу.
Таких людей я тут хочу і таким буду допомагати.
Я звик, що мої співвітчизники люблять і поважають Польщу. Це мені до вподоби. Коли я зрозумів, що в Україні є безліч українофобів, які ненавидять і нищать все українське, я був ошелешений, я отетерів. Я тих людей тут не хочу. Вони, хоч громадяни України, не полюбили своєї держави, то вони не полюблять і моєї. І будуть тут ятрити, плакати за Путіним і мріяти про русский мир. Таким тут не місце.
Нам у Польщі не треба перевертнів з України, бо вони слизькі та небезпечні. Нам треба тут гордих, національно свідомих українців, які обрали для життя Польщу (натуральна країна для українців) і вирішили бути добрими, порядними громадянами Польщі. Тільки серед таких я буду почувати себе в безпеці. Вони не будуть створювати загрози для польської нацбезпеки. Усі манкурти, в тому числі з України, нам тут зайві.
Так званий русскоговорящий украинец то недоукраїнець. То малорос. Він ще не встигнув полюбити Україну. Казочки о русскоговорящих украинских патриотах, какие воюють в АТО деякі можуть собі засунути в … Я ніяк не проти тих громадян України, які розмовляють російською, бо так виросли, але вивчили українську мову, люблять її та вільно нею послугуються. Або її вивчили як мову своїх предків, або (хоча самі не етнічні українці), з поваги, пошани до держави, в якій виросли. Таких я люблю, респект, приїжджайте до нас, тут будете поводитися так само. Для моєї баби рідною була німецька, але під час війни вона навіть не зізнавалася німцям, що її розуміє, завдяки тому могла розуміти, що говорять німці та попереджувати поляків про ревізії чи інші негідні плани. Її чоловік, мій дід, був партизаном АК, баба польським партизанам прала і варила. Польську знала зі школи, згодом жила вже з дідом поляком, дітей польською виховувала. Тому не проблема в тому, для кого рідна українська, а для кого рідна російська. Я не приховую, що російської не люблю. Але я люблю і поважаю багатьох українців, що вдома розмовляють російською, які спершу зі мною в Польщі розмовляли українською, тепер деякі з них уже польською. Я таких людей не боюся.
Я боюся малоросів, недоукраинцев, таких, що «Путін-наш прєзідєнт». І я боюся виборців Зеленського та Слуги народу. Тут, шанові, між нами національна прірва, національний бар’єр. Ніколи, абсолютно ніколи не назву українського громадянина українцем, гордим, національно свідомим, котрий голосував за Зеленського та його партію. НІКОЛИ! Не після цієї всієї гидоти, яка виливалася з його рота протягом років. Те все, що він говорив про Україну, українців, в Юрмалі, в передачах, це все його здискредитувало назавжди. Не поважаю українських громадян, які, попри це все, голосували за ЗЕ. Не можна на все заплющити очей, не можна вдавати, що не чули, що вже забули. НІ! Немає ані одного поляка, який би голосував за особу, яка би так зневажала, паплюжина, висміювала Польщу та поляків. Хтось, хто вважає, що це все не вагоме, не може бути в майбутньому польським громадянином, бо буде нам обирати таких ЗЕ. Таким людям безкоштовно не допомагаю. Якщо вони нахімічили з документами і є шанс, що їх депортують на 5 років, то чудово. Зменшиться шанс, що знову колись сюди приперуться.
Дочитайте ще, чого я так уважаю. Ми – поляки – теж маємо своїх ворогів. Споконвічних: росіян та німців. Зокрема німців. Вони не тільки обертали нас сторіччями на прах, грабували, відбирали землі. Вони маніфесували своє цивілізаційне верховенство. І так, як мовою ворога українців – російською – висміював українство ЗЕ (часто для росіян, аби їх розважати), так мовою ворогів Польщі – німецькою – висміювали нас німці. Pole-Kathole, Polnische Wirtschaft, Polacken, polnischer Reichstag, polnische Bahnen, Їдь до Польщі, твій автомобіль там уже є. Я знаю десятки німецьких приколів про поляків, від яких хочеться ригати. Звідки відомо, що поляки пограбували німецький будинок? Бо украдено навіть сміття і сука – вагітна. А якою дитиною буде син німкі зі сходу та поляка: надмірно лінивою, аби красти. І так сторіччями німці нас висміювали, показували, що ми – дно, цивілізаційний занепад. Так само, як робили росіяни з українцями, нє? І цю чудову традицію подовжував пан ЗЕ. У поляка панічна неприязнь та істеричний страх перед німцями настільки закарбовані, що перспектива, що в Польщі німець міг би стати керманичом спричиняє національний переполох. Коли пішла плітка, що дідом Дональда Туска був солдат Вермахту, правляча партія, яку він очолював, програла вибори. Мара діда з Вермахту Туска весь час жива. Не знаю жодного польського політика, який мав би предків німців, бо це руйнує кар’єру. Дуже толкову політик – Ружу Тун – роками обкидають болотом та називають швабою, бо вийшла заміж за німця. Я ніколи не йшов в політику, бо з моїм сімейним деревом це втрата часу. Не допоміг би мені прадід – легіоніст Пілсудського та його син – партизан АК, бо я заплямований, мій інший прадід підписав фолькслісту. Мене, якщо я би хотів стати політиком, за щось таке би роздерли. І до моїх опонентів би не дійшло, що прадід реабілітувався після війни і тому його не виселили до Німеччнин, бо попереджував поляків про страти та виселення на примусові роботи і його зять – мій дід, переховувався у нього, коли комуністи хотіли з ним розправитися за приналежність до АК.
Для нас поляків, які знають, чим займався раніше ЗЕ, то власне він є таким німцем – полякожером, який жив у Польщі, але їздив до Гітлера і там німецькою поляків висміював. Чи він у Польщі мав би шанси? Ні. Узагалі під час війни підпільна держава би його розстріляла, так як вбила Іґо Сима – актора. Це був власне такий варшавський ЗЕ. Кепкував з Польщі та поляків німецькою під німецькою окупацією і його грохнули. Чи поляки вибрали би Іґо Сима на президента Польщі? Коли ЗЕ назвав Україну в Латвії російською мовою порноакторкою, тривала вже війна на Донбасі та окупація Криму. Що я маю думати про людей, які на це все заплющили очі, вибрали його на президента і дали 50% місць у ВР його холопам? Я промовчу … Просто у жодному разі їх не хочу в Польщі і не допоможу їм тут оселитися. Бо ще оберуть нам когось такого на президента.