ПИЯКИ, АФЕРИСТИ ТА ШАХРАЇ І РОСІЙСЬКОЮ ВОЛОДІЮТЬ ЧАСТО КРАЩЕ НІЖ СВОЄЮ …

Autor:Przemysław Lis Markiewicz

ПИЯКИ, АФЕРИСТИ ТА ШАХРАЇ І РОСІЙСЬКОЮ ВОЛОДІЮТЬ ЧАСТО КРАЩЕ НІЖ СВОЄЮ …

Про «русских посредников, типа: карта побуту, приглашение» я неодноразово писав.

Про особливу схильність громадян України для фальшування документів та всіляких махінацій я теж писав. Це мала бути осторога. Для таких, до яких не доходить, що вони вже тут, не там.

Але сьогодні …

Минулого тижня до мене пишуть: пане меценасе, нашого кума затримала поліція, допоможіть хоча би розібратися, він тут, в Україні, має дружину та трьох діток, яких годує. Чоловік з західної України.

Гаразд.

Почимчикував сьогодні до прокуратури. Такої, що займається найсерйознішими злочинами, гангами, злочинними групами, мафіями. Розмовляю з прокурором про справу свого нового клієнта. Обвинувачений за фінансові махінації.

  • Одні українці в цій злочинній групі. Нова інвазія варварів. Про польську мафію я від старших колег чув, бо ми з нею ще в дев’яностих розправилися, а тепер починається знову, на три злочинні зв’язки – два це українські, один – мішаний, наприклад польсько-болгарський – говорить прокурор.
  • Пане прокуроре, я хотів би отримати постанову про застосування тримання під вартою в СІЗО як запобіжного засобу. Хочу оскаржити.
  • Це ще трішки триватиме, якраз перекладають її на російську мову – відповідає прокурор.
  • Чого на російську? – дивуюся машинально – мій клієнт це українець.
  • Часто бувало, що ми кликали перекладача української мови до суду чи для слідчих дій і обвинувачений не міг з ним порозумітися, більшість громадян України володіє російською краще ніж своєю – регочеться прокурор – тому ми вже кличемо перекладачів російської мови і досі ніхто не заперечував.
  • Але ж, пане прокуроре – обурююся – ви стикаєтеся в своїй професійній діяльності з певним контингентом громадян України і вони, якраз, російськомовні, але доходити висновків стосовно всіх не годиться.
  • А ви що? – дивиться на мене здивовано – захисник свого клієнта, чи всіх українців?
  • Ну, я випадково до вас не потрапив, знаю українську мову, тому до мене звертається багато українців – мовлю.
  • А, то будемо тісніше співпрацювати! – сміється прокурор.
  • Власне ні – відгризаюся – я, якраз, російською мовою в своїй практиці не послуговуюся, тому абсолютна більшість моїх клієнтів то законослухняні люди. Хотів ще запитати, як ви дивитеся на заміну тимчасового арештування на заставу чи поруку. Мій клієнт то єдиний годувальник сім’ї, утримує дружину і трьох дітей.
  • А дружина чого не працює? Алкоголічка? …

І так далі, і так далі.

Прикро, сумно, гнітить.

З місяць тому я захищав українку і ми дуже розсердили суддю, коли категорично відмовилися від перекладача російської мови. «Десять років тут відбуваються справи з українцями і ніхто ніколи не вимагав, що має бути перекладач точно української мови» – лютився суддя. На щастя вирок таки був виправдувальним.

Сьогодні ввечері приїхав до Вроцлава, завтра тут працюю. Поселяюся в готелі: чутно тарабарщиномовних гостей. «Муж не знает, как заехать на стоянку» – верещить збуджена бабера. Працівниця рецепції – українка – перейшла на російську. ЧОГО??? Чого, до біса? Хто від тебе вимагає переходити на це язичіє?

Вирішив прогулятися до Ринку, по дорозі зайшов до Żabki. Перед мною в черзі: «ну, да», за мною «типа того». До Ринку йшов з 10 хвилин. З десять разів чув тарабарщину. Господи! Виїдьте вже! Зеленський вам влаштовує там рай, Ґєрманія аткриваєт ринак труда. Їдьте туди, покваптеся, хай на ваше місце приїдуть араби і китайці, принаймні не буде такого совка. Збирайте клунки, вазвращайтєсь на родіну. Голобородько ждьот. Вроцлав – одне з моїх улюблених міст. Красне, пишне, сучасне, модерне, європейське, польське. І тепер так заплямоване. Господи! Вроцлаве! Тож чи ти був п’ястовським городищем, чи чеським Вратіславом, чи німецьким Бресляу, то ніколи тут не було стільки вузькощелепого хамового плем’я! Аж до 1945 року, коли приперлася Червона зараза, асвабадітєлі. І раптом знову лунає на твоїх вулицях ворожа мова відвічного ворога поляків. Проте всі вони вимахують паспортами з тризубом.

Так прикро через почуте сьогодні. Хочеться подумати і сказати: українці, ви самі собі винні, то ви присунули до нас свій совковий срач, но не панимаете, что здесь вас вичислят за любую махинацию.

Але я не можу ані так сказати, ані так думати. Бо відразу бачу обличчя своїх українських друзів, знайомих, справжніх українців, щирих патріотів своєї країни і всього українства і крається серце. Я вам так співчуваю. Мені так шкода. Як вам мусить бути важко жити в одній країні з цим малоросійським совком, ви насправді меншина. На жаль. Ми з ними в Польщі впораємося, але що з Україною?

Тримайтеся, українці. Якщо ви вже там не можете витримати, то переселяйтеся до нас. Ви амбітні, ви працьовиті, чим буде вас тут більше, тим поменшає на вулицях польських міст носіїв тарабарщини. Бо ви будете їх витісняти з кожної роботи.

PS: На 100% вузькоязичні ґражданє Украини вже чигають на мій допис, аби на мене поскаржитися.  До ранку я напевно буду заблокований, тому до зустрічі через місяць.

O autorze

Przemysław Lis Markiewicz administrator

Cóż ma począć człeczyna, który wiecznie czymś się przejmuje lub żołądkuje? Można iść na wojnę, można i na demonstrację. A czasem wystarczy podzielić się spostrzeżeniami z innymi. Що робити чолов'язі, що вічно чимось переймається, або роздратовується. Можна поїхати на війну, можна і почимчикувати на демонстрацію. Інколи досить поділитися роздумами і іншими людьми.